Шановні батьки!

«Як мені зрозуміти дитину?» «Чому вона так поводиться?» «Як навчитися звертати увагу на важливі сигнали, які вона транслює своєю поведінкою?» «Хочу, аби дитина почула те, що я їй кажу» Ці та багато інших запитань іноді виникають у Вас. Давайте разом розбирати проблеми і шукати відповіді на ці запитання.

  І справді, нерозуміння — одне з головних перешкод у спілкуванні «батьки — дитина.  Ситуація стара як світ: діти не слухаються батьків, а ті їх за це лають. Чому діти не слухаються? І чому батьки часто не знають, як правильно вказати дитині на її хиби й огріхи? Адже якщо вони будуть постійно кричати і карати дитину, то вона, швидше за все, просто звикне і припинить на них звертати увагу або, навпаки, розсердиться і буде робити все всупереч. В тому, що дитина не слухається і матусі з татусями втрачають не тільки контроль над власною дитиною, але й втрачають повагу і довіру, винні найчастіше самі батьки.

                        

Правильно формулюйте прохання

Потрібно розуміти ще, в якій саме ситуації батьки дають дитині завдання або висловлюють своє прохання. Якщо дитина захоплено дивиться мультик, і тут мама каже: "Ходімо обідати", вона, швидше за все, не відреагує. Звісно, вона чує маму, але мультфільм захоплює її настільки, що все інше залишається на другому плані. Дитину не можна за це лаяти! Краще за все, звісно, почекати, поки мультфільм закінчиться. Але якщо чекати треба довго, а вам необхідно погодувати дитину, слід звернути її увагу на себе: підійти, сісти поруч, взяти за руку, зробити так, щоб вона подивилася на вас, і тільки після цього повідомити, що їй час обідати, а мультик можна додивитися і потім.

Розкажіть дитині, як ви її любите

Головне – запам'ятати: роблячи зауваження дитині, потрібно спершу запевнити її в тому, що ви її любите і вона для вас - найкраща, а потім можна викласти свою критику, але обов'язково завершити розмову чимось хорошим. Дитина повинна відчувати себе в безпеці і бути впевненою, що її все одно люблять попри її успіхи  або вчинки.

                               Не переходьте на особистості

Будь-яке зауваження дитині, особливо старшого віку, потрібно робити, не переходячи на особистості. Ніколи не можна говорити: "Ти криворукий", "Ти тупий" або "Ти поганий". Не можна порівнювати дитину з іншими: "А от Вася вміє і знає більше за тебе", "У Петька все виходить, а в тебе - ні". Якщо дитину спіткала невдача або вона щось накоїла, ліпше сформулювати своє ставлення до подій так: "Сьогодні у тебе не вийшло" або "Сьогодні ти мене засмутив", "Я засмучена твоєю поведінкою". 

Батьківський приклад

І ще важливий момент: діти завжди беруть приклад з батьків. Тому тата і мами самі мають набути тих якостей, які вимагають від дитини. Інакше жодні  покарання і скандали не допоможуть зробити її такою, якою ви мрієте. Але не можна забувати про те, що кожна дитина – особистість. 

Шановні батьки!

Багатьох батьків турбує питання"Чи готова моя дитина до вступу  шкільного життя?". Давайте розбиратися разом, що таке "готовність дитини до школи"  та які її складові.

Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач. 

 Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично.  

Але не менш важлива готовність психологічна. Складовими психологічної готовності є:

• особистісна;
•  вольова;
•  інтелектуальна.

Особистісна готовність – мотиваційна і комунікативна – виявляється у відношенні дитини до школи, до навчання, до вчителя і до самого себе. У дітей має бути позитивна мотивація до навчання в школі. (Мотивація – це внутрішня спонука щось робити.)
Як правило, всі діти хочуть йти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, отримувати гарні оцінки. Але приваблюють їх різні чинники. Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг»…Проте, це все зовнішні прояви. Важливо, щоб школа приваблювала своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навчатися читати», «Буду добре вчитися, щоб, коли виросту, стати…»

     Емоційно – вольова готовність – включає в себе вміння дитини ставити перед собою мету, планувати свої дії, оцінювати свої результати, адекватно реагувати на зауваження.
Дитину чекає нелегка напружена праця. Від неї будуть вимагати робити не тільки те, що хочеться, а й те, що треба: режим, програма. Діти 6-ти років, які психологічно готові до школи, здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого.

           Не менш важлива  інтелектуальна готовність 

Всі три складові шкільної готовності тісно взаємопов’язані, а недоліки кожної з її сторін, так чи інакше, позначаються на успішності навчання в школі. Дитина завжди, незалежно від віку, готова до отримання нових знань, тобто готова в читися.

Що ж дитина дошкільного віку повинна знати, ідучи до школи?

Отож, батьки . не забувайте. що ви також можете допоготи своїй дитині  підготуватися до шкільного життя.

                                                            Бажаємо вам успіхів!

Шановні батьки!

Світ дитини пов'язаний з емоціями. Дитячі емоції  непідробні та найщиріші у світі. Як же розібратися у них, чи можна контролювати дитячі емоції?

 Дозвольте для допомоги  надати Вам декілька порад, як  зрозуміти  почуття Вашої дитини.

                                           

Життя без емоцій не можливе!

 Дуже часто дітям кажуть, щоб вони вели себе, як дорослі, терпіли, не скаржились і взяли себе в руки. Як наслідок, малюк ховає свій страх, образу, сльози, тому що  ми, дорослі, не задоволені проявом почуттів. «Не плач, ти ж чоловік!», «Не сварись, ти ж дівчинка!» А в результаті – невпевнений в собі, в своїй поведінці, вчинках стриманий малюк, що не виражає власні  емоції та переживання. Якщо дитині не давати можливості виражати власні почуття та емоції, навряд чи він зможе розібратися в почуттях та емоціях оточуючих. А це в свою чергу впливає на взаємодію з оточуючими.

                         1. Кожна емоцію можна описати словом!

Малюкові буде набагато простіше розібратися у вирі своїх емоцій, коли ми дорослі будемо допомагати збагачувати емоційний словар. Кіра впала –  засмутилась, Іванка сміється – радіє, чим частіше дитина чує про почуття й настрій, тим простіше їй розібратися в емоціях. Наголосіть, що «поганих»  чи «хороших» почуттів не буває, є певні вчинки, що викликають позитивні чи негативні емоції. Й іноді саме емоції дозволяють подолати перешкоду, чи бути  більш обережними. Спостерігаючи за улюбленими героями мультфільмів, книжок, обговорюючи вчинки та почуття, можна саме на прикладі пояснити емоції й навіть запитати, як вчинив би малюк в тій чи іншій ситуації.

            2. Акцентуйте увагу на міміці, інтонації та жестах.

 Нові вміння і інтереси сприяють появі цілого спектру різноманітних емоцій дитини, а також потреб і мотивів. З віком у дитини поступово збільшується гамма емоцій і почуттів: він уже може відчувати не тільки радість або страх, а й ревнощі, смуток, жалість, гнів, бадьорість, ніжність, сором’язливість, здивування, задоволення. Розкажіть малюкові, що можна  виражати почуття, застосовуючи різну інтонацію і міміку. Що навіть положення тіла може розказати про почуття.

3. Почуття та емоції дитини – вимагають поваги та розуміння

 Багато хто з особистого досвіду знає, що коли вас вислухають, приймуть і зрозуміють, стає не так боляче. Коли нас розуміють, нам легше збагнути зміст проблеми. Коли  діти відчувають, що їх почули та зрозуміли, їм легше заспокоїтись, вони можуть знайти сили для вирішення проблем, прислухатись до своїх почуттів і зрозуміти їх.

4. Розуміння та аналіз емоцій.

Акцентуйте увагу на емоціях інших людей, вчіть співчувати  людям, розуміти їх емоції, навіть допомогти впоратись та розібратись в ситуації. з розумінням ставитись до  дитини та приймати такою, якою вона є, саме тоді вона відчуває свою цінність. Це допомагає підвищити самооцінку, краще справлятися з емоціями та знаходити спільну мову з людьми, що  оточують. Вони частіше відчувають себе щасливими, вміють радіти життю, набагато успішніші в обраних заняттях.

Запропонуйте дитині пограти в ігри на розуміння хороших  емоцій

Важливо. щоб дитина розуміла, що викликало у неї сум. радість, розчарування.  Покажіть дитині картку із зображенням тваринки з певною емоцією. Поміркуйте разом,що викликало у героїв мультфільмів такі емоції.

Починайте знайомити дітей зі своїми емоціями, починаючи з раннього віку. Перегляньте. з ними цікавий мультфільм про рибку. 

Шановні батьки!

Наші дошкільнята зараз перебувають вдома і потребують щораз більше уваги. На сторінках блогу ви знайдете інформацію, як побудувати та розпланувати час з користю для вас  і вашої дитини.

Ключові складові

 - Створіть разом з дітьми розклад дня. Намалюйте (або завантажте з інтернету) картинки, що ілюструватимуть кожну «активність», і встановіть часові межі, коли та чи інша діяльність відбуватиметься протягом дня.

 - Включіть у ваш карантинний день ті види діяльності, до яких дитина звикла в садочку: миття рук, прийоми їжі і перекуси, прогулянки на свіжому повітрі, час для навчання і денний сон чи відпочинок.

 - Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримуватися звичного для вас розкладу прийомів їжі і щоденних справ: якщо ви, наприклад, регулярно відвідуєте уроки танців чи тренування з футболу, підіть у цей час  позаймайтеся спортом разом. Послідовність і постійність дуже важливі для того, щоб ваші дошкільнята почувалися безпечно і комфортно.

 - Подбайте про час для себе. Короткі проміжки часу без родини — улюблена справа, тепла ванна чи телефонна розмова з другом допоможуть вам контролювати ваш особистий рівень стресу.

 - Значно важливіше зберігати позитивний і розважальний підхід до навчання, ніж перейматися академічними досягненнями дошкільнят. Практикуйте приємні спільні справи: читайте разом, розповідайте історії, грайте в ігри, щоб навчання проходило весело і без зайвого тиску на дитину.

Будуйте і практикуйте важливі соціально-емоційні навички

 - Створіть свою сімейну «банку доброти»: записуйте на маленьких смужках паперу всі добрі справи або прояви турботи, які роблять ваші діти (допомагають прибрати зі столу, діляться іграшками з молодшими братом чи сестрою, створюють малюнок для друга тощо). Час від часу витягайте навмання один з папірців і зачитуйте його вголос разом з родиною.

 

Створіть таблицю почуттів або запропонуйте дітям різні стікери чи картинки, які допоможуть їм висловлювати свої почуття щодня. Візьміть собі на допомогу книжки чи ілюстрації, щоб обговорити з дітьми різні назви емоційних станів: злість, страх, занепокоєння.

 - Запровадьте сімейну традицію sharing time — час, коли ми ділимося своїми переживаннями і почуттями. Це можна робити перед сном. Щодня запитуйте дітей: яка частина дня чи яке заняття було найкращим/найгіршим за сьогодні? Назви одну річ чи справу за день, від якої тобі було добре, а від якої — погано? Назви одну добру справу, яку ти зробив за цей день.

Працюйте зі страхами і переживаннями дітей

 - Хай спілкування в родині буде відкритим, але не таким, що підвищує тривогу. Будьте чесними, заспокоюйте дитину, доносьте інформацію, що базується на фактах, і адаптуйте її відповідно до віку дітей.

 - Ось приклад виваженої розмови: «З’явився новий вірус — коронавірус. Ти, мабуть, чув про нього. Науковці і лікарі вважають, що для більшості з нас він не страшний, особливо для дітей, але є люди, які можуть захворіти від нього. Усі ми маємо робити так, щоб не поширювати мікроби, що викликають хворобу, тому ми маємо залишатися вдома кілька тижнів. Скоро ми повернемося до нашого звичного життя, але доти будемо проводити час разом. Мама і тато мають працювати певну частину дня, а тобі треба навчатися вдома. Разом ми розробимо план, коли будемо працювати, а коли гратися».